Demidova

Як змінити професію – інтерв’ю з колишнім економістом

З Анною я познайомилася через її групу у ФБ Йога вдома. Дізнавшись, що вона була економістом, а зараз проводить заняття з йоги, мені дуже захотілося дізнатися історію цього шляху. Що допомагало і з якими труднощами зіткнулася Ганна на різкому повороті професійного розвитку? Про це ми вели душевну розмову під індійську музику у приємному кафе «Імбір»

Як все починалося? Як ти вибрала професію економіста?

Стандартно. Мама бухгалтер, бабуся-бухгалтер, маленьке містечко. Отримуючи освіту менеджера – економіста, все було вирішено наперед, працюватиму на сусідньому підприємстві і буду щасливою людиною. Все б нічого. Але хотілося чогось нового, більшого, незвичного для себе. Почалося все просто з подорожей, в рамках наявних відпусток, це дало змогу вже розширити горизонти уявлення про світ, що є інші культури, інший життєвий уклад, так з’явився інтерес і цікавість. І так вийшло, що я познайомилася з йогою 10 років тому, як хобі. Спочатку йога була мені цікава, а потім стала віддушиною.

Як людині почати шукати новий професійний напрямок?

Безперечно, потрібна його активність. Як то кажуть «під лежачий камінь вода не тече». Що важливо? Розуміння своїх потреб. А якщо цього поки немає, то потрібно пробувати, шукати, порівнювати і навіть експериментувати і тоді воно знайдеться і сформується картинка розуміння, що я хочу/можу, а що не для мене. Критерієм правильності вибору буде стан глибокої внутрішньої задоволеності, натхненності, захопленості самим процесом та зацікавленість у результаті.

Як ти зрозуміла, що твій вибір є вірним?

Я повністю поринала в процес і знаходила в ньому внутрішній відгук. Мені здається, що будь-яка людина може розуміти, відчувати і чути себе зсередини, розуміти, що дійсно важливо для неї на даний момент. Так, часом це контакт із собою, на жаль, буває закритий табу виховання, громадської думки, страхами, упередженнями. Але якщо щиро і чесно звернутися до себе, то можна зрозуміти Чи дійсно ти щасливий? І в йозі я мав таке відчуття.

Що означає занурення у йогу?

Спочатку грубий варіант, ти вибудовуєш асану як форму, як геометрію. Другий крок це робота над тим, що всередині над своїм внутрішнім відчуттям, внутрішнім станом у цій формі, на перебування у цьому моменті. Для мене це такий колосальний робочий процес. Це був дуже інтенсивний період занурення у йогу. Мені захотілося крім фізики дізнатися глибше цю дисципліну з першоджерел. І Я поїхала на 2 роки в Індію, з метою дізнатися її такою, якою вона є. І це було, як із тісної коробочки вийти новий простір.

Як людина з бізнес мисленням, з досвідом соціального успіху може відкритися цьому процесу і відчути себе в практиці?

Хоча б дати можливість бути наміром, візуалізувати, що ти це зможеш. Не ставити собі високу планку, вона ще більше давитиме. Спробувати почати з малого. Абстрагуватися від поточних подій, обов’язків і дати собі можливість переключитися на інший простір.

А як батьки відреагували на бажання поїхати до Індії?

Тата вже тоді не було. Мама досить скептично ставилася до мого хобі, але слава богу що вона мені не заважала і дала можливість пошукати себе, не те щоб хотіла цього, а віддала відповідальність мені за себе в мої руки. Це мені допомогло.

Що було після Індії?

Після цього поверталася і була спроба знову повернутись у звичне торгове русло. Так співпало, що інтереси підприємства і мої перетнулися, і я пропрацювала ще три роки економістом, хоча й розуміла, що це фінальне перебування в бізнесовій структурі. А всередині мене тривав внутрішній діалог: «як мені?», «Чи я щаслива?», «Що мені потрібно змінити? І незабаром до мене прийшла допомога та підтримка від моїх нових друзів із Києва, які дуже сильно мене підтримали та запропонували переїхати. Це було безпомилкове відчуття того, що це саме те, що мені потрібно. Таке внутрішнє почуття вже нічим не загасити. Це було як пір’їною на чашу терезів, що зупинилися на середині. Ця маленька пір’їнка переважила всередині мене всі сумніви і підштовхнула до нового. За що я їм дуже вдячна. Також мене завжди підтримували мої друзі, з якими ми разом зі шкільною лавкою. Так, вибір було зроблено остаточно. Це не було спонтанним рішенням. Пів року я готувалася до зміни. І ось, був зроблений крок – переїзд в іншу країну, оформлення безлічі нових документів, повна зміна кар’єрної діяльності, зміна звичного кола спілкування. Зараз я викладаю в йога студіях, веду індивідуальні заняття, організую виїзні локальні та міжнародні семінари, і підводжу до завершення дуже цінний для мене проект «Йога вдома», над яким я безперервно і ретельно працювала півтора роки.

Коли ти так розповідаєш, створюється враження, що в тебе все просто. Захотіла працювати у клубі та знайшла відразу роботу…

Ні, звичайно, це не було легко й одразу. Я розуміла, що золотих гір не буде і потрібно починати з нуля, починала з того, що часом на заняттях нікого не було або приходила одна людина, але я морально була до цього готова. Я не очікувала, що одразу мені нададуть велику групу. Мені потрібно було зрозуміти, які я маю переваги і для цього потрібен був час. Тому не було агресії, образи, що ти прийшов, а групи немає. Я починала як скульптур, поступово напрацьовувати і відточувати свою практику і це дало результат, так група зросла до 20 осіб. І ще одна моя знайома мені дуже допомагала на початковому шляху. Це заклало в мені впевненість, що допомога прийде, і сформувало переконання, що і моя допомога може бути також цінною і важливою для когось.

Де ця грань, коли особисті заняття та захоплення перетворюються на професію?

Коли в тебе є достатній особистий досвід, зрозумілий собі самому, всередині себе ти вже щось зміг і перейшов на свою нову внутрішню сходинку, тоді хочеться поділитися тим, що ти зрозумів. А потім ти в цьому починаєш рости, постають питання, починаєш себе доповнювати. Цей освітній процес завжди буде присутнім, адже щоразу ти розумієш чого ще ти не досяг, і є куди розвиватися далі.

Як тобі зараз, на новому місці, у новій професії?

2.5 роки я живу в Києві. Мені дуже подобаються люди. Те, що мене привабило, так це їхня доброта, відкритість, м’якість для мене це дуже цінні якості. У Києві дуже багато творчості. Мені дуже подобається, що люди не лише багато навчаються, а й діляться своїми талантами, проводячи семінари, тренінги. Відбувається постійний процес взаємообміну, це дуже важливо для мене. Тепер він наповнює мене. У мене з’являються нові захоплення, нові інтереси, нові знайомства, йде оновлене розуміння зовнішнього та, безумовно, мого внутрішнього. Думаю, що в мене поступово знову формується ще один виток усередині мене. Який дасть мені можливість здійснити наступний крок, до нових подій, нового розумію і реалізації себе і можливо вже зовсім іншій сфері.

Аня, ти часто кажеш, – я відчуваю. Як це відбувається у тебе?

Коли починаються складатися події чи передумови, то всередині з’являється маленький дзвіночок, який ні з чим не переплутаєш. Ти відчуваєш, так, ти це хотів би. І тоді починаєш дивитися на можливості і поточні обмеження і як з ними впоратися.

До теми обмежень, із чим ти зіткнулася у пошуку нових горизонтів?

Не завжди у нас є ресурси безперервно йти прямою і вгору. Розуміючи це, ти можеш спокійно і рівно поставитися до потреби зупинитися або зробити крок убік і дати собі можливість піти в пошук. Почати шукати там, де можеш себе наповнити чимось новим, іншим і незвичним, чимось великим, поцікавитися, дізнатися, познайомитися з новими людьми, зіткнутися з новими сферами і таким чином людина вже пізнає свої внутрішні здібності, а потім пізнає свої внутрішні здібності, а потім зробити новий крок у новому напрямку.

Шаблонність і стереотипність близького оточення, батьків, «де народився там і став у нагоді», їм часом спокійніше, коли все у звичному і зрозумілому руслі. Але мені не хотілося ці принципи переймати. Мама була проти поїздки до Києва. Це вже був період загостреної ситуації Росії та України, і для мами це було шоком, вона просила інших мене навчити. Тут було важливо не зрадити себе і не заглушити своє бажання. Моє рішення було прийнято не всупереч іншим, це був внутрішній вогник, який уже не згасав, а я усвідомлювала своє бажання йому слідувати.

Матеріальна основа – це значний обмежуючий чинник. Незважаючи на вогник, важливо зважити всі за і проти, оцінити свої можливості та обмеження, ризики. Мені потрібно було півроку, щоби створити «фінансову подушку» підготувати документи, «закрити» всі питання на роботі.

Щоб ти порадила тим, хто вже розуміє, що поточна робота не подобається, але ніяк не наважитись на зміни у своєму професійному житті?

  • Бути готовим до розуміння, що подальший розвиток подій може бути набагато масштабнішим, ніж ми можемо передбачити зараз.
  • Внутрішній діалог із собою.
  • Відкритість та намір щось міняти.
  • Людині в житті доводиться продовжувати вирощувати себе і важливо знайти того, хто зможе навчити новому, шукати те, що дозволить розширити його звичні горизонти, шукати того, хто зможе повірити в себе чи просто підтримати.
  • Важливо включати раціональність, не занурюватися у світ ілюзій та навчитися тестувати реальність.
  • Помилки та недосконалості рівно приймати, сприймати адекватно, не тиснути на себе, а розуміти: є ще один напрямок, де треба доопрацювати.
  • Дозволити собі уявити, що може бути інакше, не фіксуватися в одній точці.
  • Покладатися не тільки на себе, а й на всесвітню справедливість ззовні. І це дає колосальний ресурс, особливо якщо твої наміри чисті.
  • Внутрішній вогник та можливості повинні збігтися і не суперечити один одному. Наприклад, якби я не мав грошей, я б прийняла рішення почекати, сказати собі поки що «не час». А за півроку мені вдалося підготувати документи, «фінансову подушку» і при цьому в мене збереглося натхнення до переїзду.

Які плани на майбутнє?

Я ніколи в житті не мріяла і не думала, що переїду з містечка з чисельністю 150 тис. людей, поїду до Індії на два роки, переїду до Києва, але це склалося. Так і зараз я можу щось не бачити, не припускати, але це не означає, що це не може статися. Може, чіткої картинки плану немає, але є дозвіл на розвиток подій.

Отправить запрос
×