Емоційне вигорання на роботі або синдром професійного виснаження
За 12 років роботи кар’єрним консультантом я найчастіше стикаюся з запитом «мені не подобається моя робота, допоможіть знайти ту, на яку я буду йти з задоволенням», «хочу, щоб я заробляв (ла) гроші, і щоб робота мені подобалася».
Давайте разом розберемося в цьому питанні і спробуємо відповісти на питання, чи потрібно змінювати роботу, якщо вранці я не хочу йти на роботу і не відчуваю ні радості, ні задоволення від професійної діяльності.
У цій статті ми розглянемо одну з причин незадоволеності собою і своєю роботою. Ця причина – «Професійне вигорання» У психологічній літературі ви також можете зустріти таке поняття, як «Синдром емоційного вигорання» (Burnout Syndrome).
Що таке емоційне вигорання? Хвороба чи втома, яка повинна пройти після відпочинку?
Одна з найвідоміших психологів, що займається проблемою емоційного вигорання Крістіна Маслах вважає, що
Емоційне вигорання – це синдром емоційного виснаження, деперсоналізації та зниження особистісних досягнень, який може виникати серед спеціалістів, що займаються різними видами допоміжних професій.
На сьогоднішній день динаміка зростання емоційного вигорання не лише в допоміжних професіях, а й в багатьох сферах діяльності призвела до того, що синдром емоційного виснаження було включено до Міжнародного класифікатора хвороб МКБ-11.
Як зрозуміти, що ви вигоріли?
Для синдрому емоційного вигорання існують досить чіткі симптоми, які запропонувала К. Маслах:
- Емоційне виснаження: працівник починає відчувати хронічну втому, настрій погіршується (іноді при одній думці про роботу), також спостерігаються порушення сну.
- Деперсоналізація/дегуманізація: ставлення до колег і тих, хто потребує допомоги, стає негативним, навіть цинічним, виникає відчуття вини, людина обирає автоматичне «функціонування» і уникне навантажень.
- Відчуття власної несамостійності: людина страждає від відсутності успіху, визнання, а також від втрати контролю над ситуацією, постійно відчуває свою несамостійність і надмірність вимог, що до неї пред’являються.
Пізніше Г. Соннек (1994) додав до цих трьох симптомів ще один – вітальну нестабільність, депресію, пригнічений настрій, збудливість, відчуття стесненості, тривожність, нетерплячість, безнадійність і роздратованість.
Періодично, у нас виникають такі симптоми окремо, і якщо вони проходять, це означає, що психіка справляється з викликами життя. Проте, якщо ви відстежуєте всі 4 симптоми, то допомога фахівця просто необхідна.
Які причини призводять до професійного вигорання?
Ведучий симптом емоційного вигорання – це симптом “виснаження”, який проявляється на трьох рівнях:
- на рівні тіла у вигляді слабості, безсоння та навіть зниження імунітету,
- на рівні психіки відсутністю бажань та радості, присутністю роздратування,
- на рівні духовного вимірювання – відцінювання себе, робочих завдань аж до їх ігнорування.
І це виснаження не є наслідком просто втоми! Це наслідок дефіциту екзистенціального сенсу! Складне словосполучення “екзистенціальний сенс”, але дуже важливе для розуміння якості професійного життя. Тому я зупинюся на ньому детальніше.
Що таке екзистенція? Це якісний досвід буття. Це не просто факт, що ви живете, це те, ЯК ви живете. Особливістю екзистенційного сенсу є те, що він веде до переживання відчуття екзистенційної виконаності. Я б сказала, що виконаність – це щастя жити своїм життям. Виконаність в роботі – це переживання добровільності діяльності та її цінності. Наприклад, моя діяльність пов’язана з бажанням допомагати людям реалізувати себе. Для мене цінно бачити, як людина надихається новими знаннями та розуміє свої здібності.
У моїй роботі немає примусу, я сама обрала цей вид діяльності і несу відповідальність за свій вибір. І коли у мене багато клієнтів і я втомлююся, я все одно відчуваю задоволення, оскільки в моїй роботі багато сенсу.
Орієнтири на хибні смисли позбавляють нас радості від діяльності. Про це добре сказав Альфред Ленгле, австрійський психотерапевт, автор сучасного екзистенційного аналізу та логотерапії: «у протилежність осмисленому та виконаному життю, життя, яке будується відповідно лише до здавалося б смислу (наприклад, зосередженість на власній кар’єрі, очікування соціального визнання і т.д.), в аспекті переживання вводить людину в порожнечу. Таке життя позбавляє сил і сприяє виникненню стресу. Замість радості щодо того, що саме було створено (досягнуто), людина в кращому випадку відчуває гордість щодо самого факту досягнення. Однак гордість не може зігріти. Навіть відпочинок і розслаблення не заміняють порожнечі, в яку людина щодня заганяє себе знову і знову».
Як ми можемо зрозуміти, які смисли стоять за причинами нашої діяльності?
З істинним смислом ми переживаємо діяльність як важливу і цінну. І життя при цьому надихає і ми відчуваємо себе активними учасниками цього життя.
З хибними смислами людина відчуває себе примушеною і не бачить цінності у роботі або професійних завданнях. І життя при цьому виснажує і відбирає сили. Позиція такої людини пасивна і формальна, таке відчуття, що всередині все замерло і залишилися лише обов’язки, які створюють для мене стрес.
З екзистенційно-аналітичної точки зору, робити щось, не бажаючи цього і не бути наявним на рівні емоційного переживання («життя без внутрішньої згоди»), – це найглибший корінь стресу.
Синдром емоційного вигорання – це передепресивний стан!
Якщо протягом тривалого часу людина не відчуває цінності та смислу у своїй діяльності, вона не живе своїм життям як виконане, не знаходиться в згоді з собою, не задоволений тим, що вона робить, – це створює ґрунт для виникнення депресії.
Не звертаючи уваги на якість своєї реалізації, ми прокладаємо собі шлях до хвороби. Деякі фахівці відносять “емоційне вигорання” до депресії виснаження (Кельхольц), яка виникає без травматизації та органічних порушень, а лише через поступову втрату життєвих цінностей.
Тому незадоволеність робочим процесом або професією може бути сигналом до того, щоб уважно ставитися до своїх переживань і ставлення до життя взагалі. Швидше та продуктивніше з цим може впоратися психолог або психотерапевт. Але якщо ви вирішили самостійно пройти трансформацію в нове якість життя, то пропоную вам перелік заходів для самодопомоги.
Як вилікувати “емоційне вигорання”?
- Слідкуйте за психогігієною праці.
- Це включає чергування періодів роботи та відпочинку.
- Прості дихальні вправи протягом 5 хвилин створять внутрішній простір для свободи і звільнять від тиску думок.
- Змініть парадигму планування: замість робочих завдань плануйте відпочинок.
- Перегляньте свої завдання, делегуйте все, що можна.
- У перервах намагайтеся не використовувати мобільний телефон, краще посидіть в спокійному місці, закривши очі.
- Поработайте над установками та сценаріями поведінки, які призводять до режиму виснаження та трудоголізму.
- Наприклад, дуже паразитична позиція “окрім мене це ніхто не зробить”
- Або переконання “я не можу відмовитися від нового списку завдань”.
- Розібрайтеся зі своїми емоціями.
- Наші складні деструктивні почуття перешкоджають проживанню наших справжніх цінностей.
- Страх бути звільненим у 7 випадках з 10 змушує нас залишатися на нелюбимій роботі.
- Відповідь на запитання “Що найстрашніше може статися, якщо ви підете з нелюбимої роботи?”.
- Будьте самі собі філософом і роздумуйте про екзистенційні смисли вашої роботи за допомогою питань:
- Для чого я це роблю?
- Що мені це дає?
- Чи подобається мені те, що я роблю?
- Мені подобається лише результат, чи також і процес?
- Чи хочу я присвятити цій справі життя – чи це те, ради чого я живу?
Поки хтось з радістю та інтересом працює над чимось і може відчувати пов’язані з цим переживання, він не зазнає небезпеки вигорання.
Бажаю вам знайти справжній інтерес у вашій діяльності!
Кар’єрний консультант, коуч, психолог