Прокрастинація або лінь? Як допомогти собі почати діяти?
Сьогодні мова піде про поширений стан «затягування виконання справ» або прокрастинації. Мої клієнти, як у психологічній практиці, так і в практиці кар’єрного консультування, часто питають мене: «Може, це звичайна лінь?»
Чи є різниця між лінню та прокрастинацією?
Давайте розберемося, чи відрізняються «лінь» та «прокрастинація». Допоможуть нам у цьому психологи Таня ван Ессен та Генрі Шувенбур. У своїй книзі «Прокрастинація: перша допомога» вони пропонують розглянути етапи виконання завдання, щоб зрозуміти цю різницю.
- Поява завдання. Я вирішила, що піду до спортзалу.
- Визначення найкращого часу для початку роботи. Вересень — хороша пора для початку тренувань.
- Час, коли ви вирішуєте почати виконувати завдання. Піду в понеділок.
- Період, коли ви приступаєте до завдання. Купую абонемент.
- Момент дедлайну. Іду на тренування.
За словами Тані та Генрі, якщо людина «застрягає» на етапах від 1 до 3 — це лінь. Людина не може прийняти рішення, що час почати діяти.
Якщо ж «застрягання» відбувається між етапами 4 і 5, це саме прокрастинація — відкладання справи на потім.Такий підхід допомагає зрозуміти, що є джерелом стану «бездіяльності».
Що робити з лінню?
У випадку ліні це — відсутність ресурсів і мотивації, а іноді й хвороблива воля. У методі екзистенціального аналізу в психотерапії та консультуванні ми ретельно досліджуємо стан клієнта і допомагаємо знайти необхідні інструменти. Людина починає щось робити сама лише тоді, коли життя «підштовхує» її або дає “пенделя”. Нам чудово знайомі приклади з нашого життя. Я вже давно відчуваю, що мене треба звільнитися з роботи, але я чомусь чекаю, коли мене звільнять. Тому з лінню варто розібратися вчасно.
Як вийти з кола прокрастинації?
В прокрастинаціі клієнт може самостійно розібратися зі своїми «блокуваннями» дій. Затягувати такі сценарії не рекомендую, адже цей феномен посилюється тим, що через незроблені завдання ми починаємо переживати стрес, тиснемо на себе і відчуваємо провину. І ось тоді список незроблених справ накопичується, тяжкість від їх кількості зростає, і в якийсь момент ми можемо захворіти депресією через неможливість вирішувати життєві завдання. Саме тому часто депресія та прокрастинація йдуть поряд.
Якщо я щось не роблю, це завжди має свою причину. Це внутрішній саботаж, найчастіше неусвідомлений. Як тільки ми знаходимо це місце саботажу, ми знаходимо і рішення!
Давайте розглянемо конкретний приклад прокрастинації у виконанні робочого завдання.
Завдання: отримати зворотний зв’язок про якість обслуговування та задоволеність клієнтів роботою компанії. Мені потрібно зробити 15 дзвінків на тиждень. Якщо розподілити це на п’ятиденку — це всього 3 дзвінки на день. Здавалося б, посильне завдання. Але я його не роблю, відтягуваю до останнього дня тижня, знаходжу інші завдання, тікаю в «бездіяльність» і в п’ятницю не встигаю нагнати всі 15 дзвінків.
Метод чотирьох питань для роботи з прокрастинацією.
В теорії та практиці екзистенціального аналізу ми ставимо 4 прояснюючі питання. Пропоную одразу побачити один з варіантів саботажу і способу його вирішення.
Перше питання. Можу я це зробити?
Чи МОЖУ Я зробити три дзвінки на день, по 5 хвилин кожен?
Перевіряємо: чи є в мене ресурси: телефон, список клієнтів, анкета для зворотного зв’язку, 15 хвилин часу, нехай 25 для налаштування, чи маю я компетенції для такої розмови? Чи можу я витримати неприємний зворотний зв’язок?
Відповідаючи на ці питання, я можу виявити в себе страх критики та страх бути поганим.
Що можу зробити? Опрацювати страх, орієнтуючись на установку, що ця критика не стосується мене. Цій негатив привід поліпшити послуги моєї компанії.
Друге питання. Чи ХОЧУ я це зробити?
Чи подобається мені це завдання, чи ХОЧУ Я це робити?
Наприклад, якщо кілька разів я чув негативні відгуки про сервіс компанії, я міг пережити емоційний дискомфорт і навіть приниження. Тоді я буду уникати таких контактів. А оскільки немає гарантії, що всі клієнти будуть доброзичливими, я саботую всі дзвінки.
Мова може бути в загрозі для моїх почуттів, я не хочу конфліктів і емоційного негативу.
Є чудові техніки роботи з негативними відповідями. Дати клієнту висловитися, поважаючи його почуття та його як особистість. Коли клієнт може поділитися своїм невдоволенням і його зрозуміють, він може знову повернутися. Перехід клієнта з негативного стану в нейтральне, а найкраще — в позитивне. Якщо вам вдалося з «ворога» зробити друга — це особлива історія, яка закріпиться як успіх і допоможе зняти блокування.
Трете питання. Чи можу я залишитись собою?
Чи можу Я бути собою? Які у мене є права та можливості в цій комунікації? Залишаюсь я тим, кім я є? Чи є у мене варіанти відповідей? Чи можу я постояти за себе і зберегти свою гідність, навіть якщо клієнт буде злитися і обзивати мене?
Мій страх, що я не зможу захистити себе, може спонукати мене відкладати завдання.
Треба попрацювати тему утримання особистих кордонів. Краще проконсультуватися з психологом, адже в кожному випадку буде своє рішення. Без навичок буває складно утримати свою гідність і зберегти стосунки.
Четверте питання. Який в цьому сенс для мене?
Для чого мене це робити?
Яки можуть бути смисли: мені цікаво впливати на якість послуг чи вносити пропозиції щодо їх покращення, або я отримаю премію, або якщо мої пропозиції будуть враховані — клієнти будуть частіше вибирати нашу компанію. А якщо мої звіти ніхто не читає або компанія не прагне покращити якість обслуговування, тоді і для мене втрачається сенс у цьому завданні, і мотивація пропадає.
Якщо сенсів не знайдено, варто подивитися ширше. Можу я пережити це як задоволення від навчання навичкам захисту своїх кордонів. На додаток я розвиваю свою компетенцію емоційного інтелекту та треную навичку психологічної стійкості. Як сказав Ніцше: «Хто знає навіщо, витримає будь-яке як».
Практично по будь-якій ситуації ми можемо провести такий аналіз і зрозуміти, чому ми не виконуємо ту чи іншу задачу. Спробуйте використовувати метод чотирьох питань, якщо сумніви «затягнулися». Пишіть у коментарях, як це у вас працює!
Кар’єрний консультант, коуч, психолог